Максимович Михайло Олександрович [03(15).09.1804, хут. Тимківщина Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер – с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 10(22).11.1873, хут. Михайлова Гора, поблизу с. Прохорівки, нині – Черкаського р-ну Черкаської обл.] – науковець-енциклопедист, фахівець у галузі історії, мовознавства, етнографії, біології, педагог, просвітник, фольклорист, поет, один з основоположників української бібліографії, перший ректор Київського університету Св. Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1871).

Нащадок старшинського козацького роду. Зростав у сім’ї збіднілого дворянина – сільського судді. Закінчив Новгород-Сіверську гімназію (1819), у Московському університеті – словесний і природничий відділи філософського факультету, згодом – медичний факультет (1823). У 1825–1829 рр. викладав господарську ботаніку й садівництво в Землеробській школі в Москві. Від 25 лютого 1826 р. завідував університетським ботанічним садом і гербарієм, одночасно викладав природничу історію в університетському Шляхетному пансіоні (від 1830 р. – дворянська гімназія). Читав також курс ботаніки в університеті (з 1828 р.) та в Московській комерційній практичній академії.

Захистив магістерську дисертацію з природознавства на тему «О системах растительного царства» (1827). Із затвердженням у званні ординарного професора (1833) очолив кафедру ботаніки в Московському університеті.

Одночасно з навчанням і викладацькою діяльністю М. Максимович працював в університетській бібліотеці, де впорядковував книжки для укладання систематичного каталогу книгозбірні. Також вивчав флору і збирав колекції рослин та мінералів у Московській губернії.

Його науково-популярна брошура «Книга Наума о великом Божьем мире» (1833), що містить науково-популярні розповіді про будову Землі, Cонячної системи та Галактики. витримала 12 видань, і була його годувальницею.З метою поширення освіти М. Максимович у 1859 р. видав «Краткий букварь».

Займався етнографічними дослідженнями, за результатами яких упорядкував і опублікував збірки «Малороссийские песни» (1827), «Украинские народные песни», «Голоса украинских песен» (обидві – 1834). У 1849 р. було надруковано підготовлений М. Максимовичем «Сборник украинских песен».

У травні 1834 р. М. Максимовича було призначено професором російської словесності й деканом першого відділення філософського факультету Імператорського університету Св. Володимира в Києві, а в жовтні цього ж року – затверджено на посаді ректора нововідкритого вишу, який вчений розбудовував з нуля. В умовах відсутності окремого приміщення університету М. Максимович зумів зробити багато корисного для організації навчального процесу, налагодження видавничої бази вишу, забезпечення студентів і викладачів навчальною літературою, створення університетської бібліотеки. Одночасно він виконував обов’язки попечителя Київського навчального округу.

Через поганий стан здоров’я у середині грудня 1835 р. М. Максимович пішов у відставку з посади ректора, залишившись професором кафедри словесності. Упродовж 1837 року був деканом філософського факультету й деякий час очолював кафедру словесності. Зрештою, через незгоду з освітньою політикою, насаджуваною царатом, та часті напади хвороби він остаточно припинив викладацьку діяльність.

Вчений оселився разом зі своєю дружиною Марією Василівною (в дівоцтві Товбич) на хуторі Михайлова Гора Золотоніського повіту й зосередився на науково-творчій діяльності. Упродовж життя підтримував тісні творчі й особисті зв’язки з багатьма визначними діячами науки й культури – Т. Шевченком, Є. Гребінкою, М. Костомаровим, М. Гоголем, Г. Квіткою-Основ’яненком, О. Бодянським, П.-Й. Шафариком, П. Кулішем, П. Гулаком-Артемовським, А. Міцкевичем, М. Щепкіним та ін.

Зосередивши головні зусилля на проблематиці гуманітарних наук, вчений започаткував Київську історико-філологічну школу в славістиці, що сприяло комплексному дослідженню теми Київської Русі в її східнослов’янських, українознавчих вимірах. М. Максимович поставив вивчення минувшини України на якісно нову наукову базу, запропонував першу наукову періодизацію історії України.

Вчений вирізнявся різнобічністю наукових інтересів і творчою обдарованістю. Він вільно володів багатьма давніми й сучасними мовами, мав глибокі знання з майже всіх слов’янських говорів (діалектів). Як славіст-мовознавець, розробив найдокладнішу на середину 19 ст. класифікацію слов’янських мов, що отримала світове визнання. Особливу увагу М. Максимович приділяв обґрунтуванню самостійного статусу (окремішності, самодостатності) української мови, зазначав, що за давністю походження, масштабами поширеності та іншими характеристиками вона не поступається російській, польській чи чеській. Автор етимологічного правопису «максимовичівка».

Важливим був внесок М. Максимовича в історичну науку. Він одним із перших вчених піддав сумніву норманську теорію походження Русі. В 1825 р. вийшла праця активного прибічника цієї теорії М. Погодіна «О происхождении Руси». М. Максимович відповів йому книгою «Откуда идет Русская земля...» (1837). Спираючись на науковий аналіз історичних джерел, вчений обґрунтував, що Русь-Україна є прямою спадкоємицею Київської Русі. У своїх історичних та етнографічних працях учений доводив нерозривність зв’язку між княжою та козацькою добами в історії України. У статті «О мнимом запустении Украины» та в полемічних «Письмах …» до М. Погодіна М. Максимович аргументовано стверджував, що саме українці є нащадками Київської Русі, й аж ніяк не «великороси». Науковець написав праці з історії козацтва, Гайдамаччини, Коліївщини, Гетьманщини; історичні нариси про Б. Хмельницького, П. Дорошенка, П. Сагайдачного та інших українських гетьманів, ватажка козацького антипольського повстання С. Наливайка. Був першим дослідником історії стародавнього Києва, написав 25 статей. Опрацьовував джерела у бібліотеках Софійського собору, Києво-Печерської лаври, монастирських архівах тощо. Його літературну творчість складали переклади, більшість яких – українською мовою, зокрема «Слова о полку Ігоревім» (1857) та Псалмів (1859). Також створив низку оригінальних віршів.

Активно займався видавничою діяльністю. У 1830–1834 рр. в Москві видавав літературний альманах «Денница» (опубліковано 3 випуски). З переїздом у 1847 р. на деякий час до Києва редагував «Обозрение Киева», «Обозрение могил, валов и городищ в Киевской губернии». Був редактором-видавцем альманаху «Киевлянин» (1840–1841, 1850), в якому друкував і свої статті та рецензії.

Історико-літературний альманах «Украинец» був задуманий М. Максимовичем як продовження «Киевлянина», але географічно його тематику було розширено, в ньому висвітлювалися також сторінки історії регіонів України. Загалом вийшло друком два числа альманаху: перший – 1859 р. в Москві, другий – 1864 р. в Києві. Виразно національне спрямування альманаху, де помітне місце посідали історичні і літературні твори М. Максимовича, спричинило невдоволення представників імперських кіл і низку негативних рецензій з боку російських критиків.

Вчений вів плідну громадську роботу. Був одним з організаторів Тимчасової комісії для розгляду давніх актів при Київському, Волинському, Подільському генерал-губернаторі (1843) й активно співпрацював з нею, приділяючи багато уваги виявленню й вивченню писемних джерел з минувшини України. За редакцією М. Максимовича було надруковано два томи «Памятников, изданных Временной комиссией для разбора древних актов...» (1845, 1846). В останнє десятиліття життя вчений друкував свої наукові статті переважно на сторінках «Киевских епархиальных ведомостей». У 1860-х рр. він активно займався археологічними дослідженнями.

Визнанням великого наукового авторитету М. Максимовича стало обрання його дійсним членом Імператорського Московського товариства дослідників природи (1829), Московського товариства любителів російської словесності (1833), Російського товариства любителів історії та старожитностей російських (1834), Одеського товариства історії та старожитностей (1839), Комітету з розшуку й збереження старожитностей у м. Києві (1855), комітетів акліматизації тварин і рослин при Московському товаристві сільського господарства (1858), Московського археологічного товариства (1865), почесним членом Полтавського губернського статистичного комітету, Київської духовної академії, Київського університету Св. Володимира (1869), Імператорського товариства любителів і шанувальників природознавства, антропології та етнографії (1870), Історичного товариства імені Нестора-Літописця (1872, один із його засновників), Московського, Санкт-Петербурзького, Новоросійського університетів. Нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня (1837).

Участь М. Максимовича в діяльності Кирило-Мефодіївського братства, дружба з Т. Шевченком, українофільські погляди, сміливі заяви на захист української мови, історії, права українців на національну ідентичність сприймалися тодішньою імперською владою як загроза для держави. Спроби вченого повернутися до викладацької діяльності в Київському університеті були безуспішними; понад 10 років М. Максимовичу, попри його великий науковий авторитет і членство в багатьох товариствах відмовляли у працевлаштуванні і на будь-яку посаду в Києві.

М. Максимович – автор майже 300 праць, зокрема з книгознавства та бібліографії. Бібліографічні інтереси М. Максимовича зумовлювалися й товариськими стосунками з  Є. Болховітіновим (митрополитом Євгенієм) та першим бібліотекарем книгозбірні Київського університету П. Ярковським. До праці «История древней русской словесности» (перший том) М. Максимович додав огляд бібліографічних джерел, починаючи з анонімного «Оглавления книг кто их сложил» і завершуючи працями бібліографів – сучасників ученого. Бібліографічні матеріали містяться і в інших його дослідженнях. Наукова праця М. Максимовича «Книжная старина южнорусская», присвячена історії виникнення книгодрукування в Україні, діяльності друкарень на Волині, в Галичині, Києві, Чернігові, Новгород-Сіверському, стала першим джерелом відомостей про українські стародруки. Цю працю І. Корнєйчик вважав «первістком національної бібліографії на Україні». Її також оцінюють як перше ґрунтовне дослідження з вітчизняного книгознавства.

М. Максимович – одна із найяскравіших постатей української інтелектуальної історії. Його справедливо було титуловано людиною-академією, адже важко віднайти ту науково-творчу галузь, в якій він не залишив би свого рельєфного сліду.

Внесок ученого в розвиток українського суспільства, освіти та науки неоціненний. Саме завдяки йому склалось і функціонувало Кирило-Мефодіївське товариство та «Київська громада», а Київ перетворився на визначний науковий, освітній і культурний центр.

Першим популяризатором життєвого та творчого шляху М. Максимовича, а також одним із перших  бібліографів  вченого був С. Пономарьов. За радянської доби постать М. Максимовича та його творчість здебільшого замовчувалися або недооцінювалась. Лише за часів незалежної України ім’я вченого було повернуто із забуття. Проводяться наукові конференції з вивчення його наукової спадщини, максимовичівські читання, перевидано його твори.

Його іменем названо Наукову бібліотеку Київського національного університету імені Тараса Шевченка (з 1994 р.) та Наукову бібліотеку Черкаського національного університету (ЧНУ) імені Богдана Хмельницького (2017), школу в Богуславці (з 1998 р.; в її приміщенні з 1995 р. розгорнуто експозицію літературного музею Михайла Максимовича). На фасадах КНУ ім. Т. Шевченка та наукової бібліотеки ЧНУ встановлено меморіальні дошки вченому. Черкаською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України засновано Краєзнавчу премію імені Михайла Максимовича (1994). На честь М. Максимовича названо вулиці в Києві, Львові, Дніпрі, Черкасах, Чернівцях, Золотоноші та інших містах. До 200-річчя від дня народження вченого випущено ювілейну монету номіналом 2 гривні і поштову марку.

Особовий архівний фонд науковця зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. (ф. 32, XXXII).

 

 

Денница: альманах на 1831 год / изданный М. Максимовичем. – Москва : в тип. Августа Семена, 1831. – LVIII, 140, 240 с.

Книга Наума о великом божием мире, изданная Михайлом Максимовичем. – Москва : В унив. типографии, 1833. – 96 с., 2 л. ил.

История древней русской словесности. Кн. 1. – Киев : Унив. тип., 1839. – 227 с.

Киевлянин : [альманах] / издал Михаил Максимович; Императорский ун-т Св. Владимира. – Киев : В Унив. типографии. –  Кн. первая на 1840 г. – 254 с. : карта ;Кн. вторая на 1841 г. – 328 с. ; Кн. третья на 1850 г. – 216 с. : илл.

Книжная старина южнорусская / А. А. Максимович // Временник Имп. Московского Общ. ист. и древн. Росс. – [Б. м. : б. и.], 1849. – 24 с.

Псалмы, переложенные на украинское наречие / перелож. М. Максимович. – Москва : В тип. Каткова и К°, 1859. – 41, [2] с.

Українець : [альманах] / [уклад. та авт. передм. М.О. Максимович].– Москва: Вид-во. М. Максимовича, 1859. – [4], 174 с. – пер. з рос.

Краткий букварь / М. Максимович. – 2-е изд. – Киев : В тип. И. и А. Давиденко, 1865.

О начале книгопечатания в Киеве мнимом и действительном / М. Максимович. – [Б. м.] : [б. и.], [1872]. – 8 с.

Сведенія о книгопечатаніи в Южной и Юго-Западной России // Кіев. Епарх. Ведом. – 1872. – № 10.

Собрание сочинений : [в 3 т.]. – Киев : [б. и.]. – Т. 3 : Языкознание. История словесности. – Киев : Тип. аренд. Е. Т. Керер. – 1880. – [4], 745 c. – Опис подано згідно з правилами сучасної орфографії.

Максимович М. О. Киевъ явился градомъ великимъ...: Вибрані українознавчі твори /упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису В. О. Замлинський ; приміт. I. Л. Бутича ; переднє слово В. В. Скопенка. – Київ : Либідь, 1994. – 448 с. - («Пам’ятки історичної думки України»).

Вибрані твори / [Вступ. ст., упоряд. В.Короткий]. – Київ : Либідь, 2004. – 358, [1] с. : іл., портр. – (Пам’ятки історичної думки України).

Вибрані твори з історії Київської Русі, Києва і України / укладання, коротка біогр. та комент. П. Г. Маркова. – Київ : Вища шк., 2004. – 502 с.

Листи / [Упоряд. тексту та іл., авт. вступ. ст. В. Короткий ; голов. ред. С. Головко]. – Київ : Либідь, 2004. – 311 с. : іл., портр. – (Пам’ятки історичної думки України).

 

Пономарев С. И. Михаил Александрович Максимович : (биогр. и историко-лит. очерк) / [С. И. Пономарев] // Журн. М-ва нар. просвещения. – 1871. – Ч. CLVII. – Т. X (октябрь). – С. 175–249.

Пономарев С. И. Библиографическая заметка: о собрании сочинений М. А. Максимовича / С. И. Пономарев // Киевлянин. – 1875. – № 129. – С. 2–3.

Пономарев С. И. Письма Л. И. Боровиковского к М. А. Максимовичу (1836) с примечаниями / С. И. Пономарев // Исторический вестник. –1881. –№ 5. – С. 190–192.

Пономарев С. И. Альбом М. А. Максимовича / С. И. Пономарев // Киевская старина. –1883. – № 4. – С. 841–852.

Пономарев С. И. Из писем к М. А. Максимовичу / С. И. Пономарев. – Киевская старина. – 1883. – № 4. – С. 829–841.

Корнєйчик І. І. Історія української бібліографії. Дожовтневий період : нариси / І. І. Корнєйчик. – Київ : Ред.-вид. від. Кн. палати УРСР, 1971. – Про М. Максимовича, с. 75–82.

Марков П. Г. Общественно-политические и исторические взгляды М. А.  Максимовича / П. Г. Марков. – Киев : Вища школа. Вид-во при Київ. ун-ті, 1986. – 246 с.

Бібліографія праць М. О. Максимовича // Максимович М. О. Киевъ явился градомъ великимъ…: Вибрані українознавчі твори / упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису В. О. Замлинський ; приміт. I. Л. Бутича ; переднє слово В. В. Скопенка. – Київ: Либідь, 1994. – С. 405–413. – 448 с. – («Пам’ятки історичної думки України»).

Матеріали до біобібліографії М. О. Максимовича / уклад. В. Г. Нестеренко // Михайло Максимович та освітні практики на Правобережній Україні в першій половині XIX століття / В. А. Короткий, С. Г. Біленький. – Київ, 1999. – С. 275–387.

Шалашна Н. Михайло Максимович і його «Книжная старина южнорусская» / Н. Шалашна // Вісн. Кн. палати. – 2000. – № 3. – С. 32–33.

Рясна О. Альманах М. Максимовича «Киевлянин»: історія видання, проблематика / О. О. Рясна // Наук. зап. Ін-ту журналістики / КНУ імені Тараса Шевченка. – Київ, 2001. – Т. 4. – С. 63–72.

Лисоченко І. Д. Максимович Михайло Олександрович / І. Д. Лисоченко // Особові архівні фонди Інституту рукопису : путівник / НБУВ. – Київ, 2002. – С. 338–341.

Якімова А. М. О. Максимович у бібліотеках Болгарії / А. М. Якімова // Мова і культура / Ін-т філології КНУ імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003. – Т. 5, вип. 6, ч. 1. – С. 280–283.

Короткий В. Науковий подвиг дослідника української культури : (до 200-річчя від дня народж. Михайла Максимовича) / В. Короткий // Максимович М. О. Вибрані твори / М. Максимович. – Київ, 2004. – С. 9–25.

Збірник праць Всеукраїнських Максимовичівських читань : до 200-річчя з дня народж. М. О. Максимовича, 14–15 верес. 2004 р. / Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького [та ін.]. – Черкаси, 2005. – 240 с.

Максимович Михайло Олександрович // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті. – Київ, 2005. – С. 196–197.

Солонська Н. Бібліотеки Київської Русі та давньоруська писемність у науковому доробку Михайла Максимовича // Історіографічні дослідження в Україні : зб. наук. праць / НАН України. Інститут історії України. – 2005. – Вип. 16. – С.  22–40.

Я син свого народу. Наукова спадщина Михайла Максимовича : (до 200-річчя з дня народж. вченого) : матеріали всеукр. наук.-практ. конф., м. Переяслав-Хмельницький, 14–15 жовт. 2004 р. / Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди. – Київ : Просвіта, 2006. – 412 с. 

Круглова Л. Творча спадщина М. О. Максимовича в дослідженнях членів Історичного товариства Нестора-літописця / Л. Круглова // Етнічна історія народів Європи. –2010. – Вип. 32. – С. 111–117.

Геніальний сподвижник козацьких родів Максимовичів і Тимківських : (наук. матеріали III Максимовичівських читань), м. Переяслав-Хмельницький, 6–8 жовт. 2011 р. / Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди. – Корсунь-Шевченківський : Гавришенко В. М., 2011. – 183 с. 

Геращенко М. Життя та діяльність Михайла Максимовича в бібліографічному доробку Степана Пономарьова / М. Геращенко, Н. Стронська // Вісн. Кн. палати. – 2011. – № 2. – С. 45–47.

Максимович Михайло // Сегеда С. Український пантеон / Сергій Сегеда. – Київ, 2013. – С. 140–143.

Строгіна Ю. В. Національна бібліографія України: історія та сучасний стан / Ю. В. Строгіна // Культура народов Причерноморья. – 2013. – № 250, т. 1. – С. 29–38. – Про М. Максимовича: с. 30–32.

Ясь О. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ – 80-ті роки ХХ ст.) : монографія : у 2 ч. / Олексій Ясь ; Ін-т історії України. – Київ, 2014. – Ч. 1. – С. 147–185.

Погрібна О. Ідея української державності у видавничій діяльності Михайла Максимовича / Олена Погрібна // Український інформаційний простір : наук. журн. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв.  – Київ, 2018. – Число 1. – С. 162–171.

Томенко М. Діяльність та наукова спадщина Михайла Максимовича в контексті творення світогляду «Українського світу» в ХІХ столітті / Микола Томенко // Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія / Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. – Київ, 2022. – Т. 13, № 1. – С. 170–178.

Іванова Л. Історичні наративи М. Максимовича та його роль у формуванні української історіографії ХІХ століття / Людмила Іванова // Наука і суспільство. – 2023. – № 11. – С. 14–16.

Бузян Г. Михайло Олександрович Максимович – дослідник історії давнього Переяслава : (до 220-річчя з дня народж.) / Г. Бузян // Дослідження, збереження та популяризація пам’яток історико-культурної спадщини України : зб. матеріалів IV Всеукр. наук. конф., (м. Переяслав, 18 квіт. 2024 р.). – Переяслав, 2024. – С. 206–215.

_________________________________

 

Максимович Михайло Олександрович (1804–1873) // Електронна бібліотека «Україніка»

Максимович Михайло Олександрович 03(15).09.1804 – 13 (22).11.1873 // Видатні педагоги України та світу : інформ.-бібліогр. ресурс : [фото, відео, інтерв’ю, повнотекст. база даних] / Держ. наук.-пед. б-ка ім. В. О. Сухомлинського.

Максимович Михайло Олександрович Maksymovych Myhaylo Oleksandrovych 15 (03) вересня 1804 – 22 (10) листопада 1873 // Сайт Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича

Максимович Михайло Олександрович (1804–1873) // Сайт Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Максимович Михайло Олександрович (1804–1873) // Енциклопедія історії України

Михайло Максимович – людина академія : [до 220-річчя від дня народж.]  

Михайло Максимович: «Ми залишились у своїй рідній Київській стороні». Есей 1 / Нац. істор. б-ка України ; підготувала Н.  О.  Горська [2022].

Михайло Максимович. Програма «Велич особистости» 76 студія. 2015. Випуск програми з авторського циклу Ірини Фаріон «Велич особистості». Тема: український вчений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік – Михайло Максимович. Відеофрагмент трансляції телеканалу «Рада» від 27.12.2015

Праці першого ректора університету Св. Володимира Михайла Максимовича в бібліотечних зібраннях та історичних колекціях НБУВ : віртуальна виставка / підготувала І. О. Гуржі // Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського

Прижиттєві видання праць Михайла Максимовича у фонді відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ : віртуальна виставка // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Творча спадщина М. О. Максимовича : онлайн-архів електрон. копій документів М. Максимовича із фондів б-ки ім. М. Максимовича Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка